гора Хомяк

Час походу - 27 червня 2021

початок на гору Хомяк узяли з урочища Женець о 9 ранку, і забігши наперед завершили там ж об 19 годині, тобто сумарно 10 годин підйом зайняв, з 1 год на вершині і десь 1 год на полонині. 

Загалом по вказівнику підйом каже що це 6,8 км, по карті 7,5 км, але по трекерам андроід то 10 км в одну сторону десь показувало, айфон , десь як по карті . 

підйом одразу іде в ліс і так продовжується усі 7 км, але ліс змінюється, дерева мішані, потім хвойні

далі іде полонина маленька куди сходять дороги з усіх боків і це відразу відчутно, бо бачиш велику кількість людей, які тепер підіймаються одним шляхом. 

Стежка велика, іде повз не густі дерева на початку а потім повз кущі і каміння, підйом відчутно крутіший. Плюс те що людей багато, і в обидві сторони, то треба час від часу ставати і пропускати людей. 

 І на вершині красота, з одного боку Татарів, з другого Буковель, ще з іншого гора Синяк, на яку я думала є шлях хребтом, але насправді треба спускатись в сам низ майже і підійматись як на повноцінну гору

На горі, приємна жіночка продає чай різний (30грн) , каву, солодке хто забувся, і медальки можна прикупити. 

Спускались іншою стороною на полонину Хомяк, і цей спуск здався навіть важчим для підйому, бо тут каміння значно більші і менше маневреності. 

полонина була дуже гарна, з коровками, овечками, також є місцина де можна придбати воду і чай. Також це хороше місце щоб розкласти палатку, бо недалеко є джерело. 

А далі по короткій дорозі ми вийшли на стежку якою  ж і підіймались. 

З полонини на хомяк 500 метрів по карті показувало, що на 100 метрів більше за той підйом, що ми підіймались, тому для мене то важчий підйом, бо довший та і ще важчий з огляду на велику ділянку з великим камінням. 

Сивуля

Сивуля 1 837 м

Шлях до гору Сивуля дуже гарний. Перше трохи стрибали біля мілкої річки по камінчиках, потім повз ліс, потім полонина, і потім вже біля гори ось ці відомі великі горганські каміння. Багато чула про них, але сама вперше побачила і пройшлась. Не так складно як собі може чула перше, навіть при тому що трохи на крапав дощик. 

Виходили з селища Максимець , проходили урочище пекла, недалеко від якого поставили палатки і заночували, а сам підйом на Сивулю малу і велику зробили зранку. 

спуск був чудовим також, спускались тією ж дорогою. 

п.с. Черговий раз в палатці змерзла, бо хоч і була тепла осінь, але було дуже вогко, і тому рахувала хвилини до світанку, а ще після цього купила хороший пуховий спальник все ж. 

Свидовець

Похід з селі Ясеня, на Драгобраті разом з командою Гра. 

З сайту є наступний опис, по якому все так і було: 

Мандрівка розпочалась у Львові о 5:00 ранку та їхали в село Ясіні. В селищі пересідали на гірські бобіки та їхали на Драгобрат. Там заселились в садибу, залишили всі великі речі, і почали піший маршрут.

обійшли хребтом гору Стіг 1653 м, і далі йдемо до гори Великий Котел, де спустились до озера Догяска. Весь маршрут що в більшості був по хребту, був легкий і мальовничий. 

Ввечері повернулись до садиби, та організатори трохи залучили до ігор, зокрема крокодил.

На другий день ми узяли вже всі наші речі і пішли на гору Жандарм, потім на гору Близниця 1881м з якої видно всю панораму Свидовця! 

Далі спустились в село Кваси, спуск був доволі крутим, без палиць було б дуже важко, але гарним бо повз поле, ліс, потім селище. 

Також в селі Кваси пішли до мінеральної води Карпат - Буркут і повечеряли в кафе поряд. 

---

гора Стіг 1653 м

гори Близниця 1872 м і 1881м

гора Жандарм - 1763,3 м

Турбота про довкілля

турбота про довкілля чи то економія, чи то хороший маркетинговий хід. Але діє. Пластикові кульки є, але їх дуже мало. Біля овочів фруктів кладуть такі кульочки багаторазові , щоб покупець мав вибір , якщо забувся дома наперед узяти. Ціна різна, за два 0.99€ або ж в інший магазинах за 4-5 в мішечку 4,5€, а в Швейцарії ще дорожче. А також магазини мають автомати які забирають пластикові пляшки і дають чек, як я стикнулась від 0.15€ до 0.25€ за пляшку, і цей чек можна в тому ж магазині використати на будь які покупки. А ще кондиціонери в офісах і домах вони теж не ставлять, бо електроенергія дорога і це щей шкідливо для довкілля. В Швейцарії як дізналась ще гірше з тим, заборонено в офісах ставити, а на квартиру треба дозвіл, який не так легко дістати, бо люди здебільшого орендують житло, а власники не охоче тим займаються. Це явно не Америка, де всюди кондиціонери, хороший інтернет, і багацько ввімкнених телевізорів в барі, щоб транслювати кілька каналів одночасно.